70 років тому ввели в експлуатацію мости Преображенського

Виповнюється 70 років мостам Преображенського. В останній день 1952 року було здано в експлуатацію залізничний шлях мостами Преображенського, які з’єднують острів Хортиця з берегами Дніпра. 

Сьогодні ці мости відіграють важливу роль у транспортній системі Запоріжжя та слугують окрасою міста. Історію будування мостів та легенди, які пов’язані з ними, розповіли на сторінці Національного заповідника “Хортиця” в Facebook.

Мости Преображенського побудували на місці зруйнованих під час Другої світової війни сталевих мостів інженера Миколи Стрілецького, адже відновити їх було неможливо через брак якісної сталі.

Тому інженеру Борису Преображенському довелося створити проєкт, який не мав аналогів у всій Європі — аркові залізобетонні двоярусні мости.

На верхньому ярусі побудували двоколійну залізницю, а на нижньому – дві смуги шосейної дороги й тротуари з обох боків. Арки-склепіння з монолітного залізобетону зроблені пустотілими – всередині них є по три прохідних тунелі. Основи старих довоєнних опор були збережені й визначили розміри нових споруд.

Зведення таких мостів було надскладною задачею. З 1946 до 1948 року велися лише підготовчі роботи: будували робітничі селища, прибирали десятки тисяч тонн зруйнованих бетонних і металоконструкцій, знешкоджували закладені німцями міни та бомби. Після цього будувалися фактично такі ж самі за розміром споруди тільки зі сталевої арматури та дерев’яної опалубки, яку згодом заповнювали бетоном у кілька шарів.

Для того, щоб від літньої спеки дерев’яні щити не деформувалися, їх довелося вкривати мішковиною та поливати водою з брандспойтів.

Дерев'яна опалубка мосту через Новий Дніпро у 1950 р. Вигляд з острова Хортиці. Світлина з фондів Національного заповідника "Хортиця"

Останні місяці роботи на будівництві йшли в авральному режимі, що дозволило відкрити об’єкти до Нового року. Та не минуло й місяця, як у січні 1953 року помер інженер Борис Преображенський.

Згодом у Запоріжжі виникла легенда, буцімто інженер застрелився, побачивши у своєму проєкті якісь похибки. І тепер, за словами любителів містики, в сильну негоду й туман його примару можна бачити на мості.

Насправді ж усе було інакше. Відомо, що Борис Преображенський мав запальний характер й часто лаявся з будівельниками. До того ж він був безпартійним, що в ті часи було зовсім невигідним.

До кінця робіт у нього набралося чимало недоброзичливців, які подбали, щоб його ім’я не потрапило у списки представлених до нагороди з приводу пуску об’єктів. Коли Преображенському, в якого було хворе серце, повідомили про це, в нього стався інфаркт.

Учасник будівництва, інженер Микола Артеменко, спогади якого зберігаються у фондах Національного заповідника "Хортиця", пише, що Йосип Сталін власноруч викреслив олівцем інженера зі списку для нагородження "Сталінською премією" сказавши: “Коли Преображенський вважає, що його міст було важче запроєктувати, ніж побудувати, – тоді хай приїде й доведе”.

Та роки доводять, що проєкт інженера Бориса Преображенського і справді був ідеальним. Мости вже 70 років працюють без жодної аварії та капітального ремонту, доводячи свою технічну досконалість та точність розрахунків його творців.

Читайте також: Пограбування по-радянськи: як у Запоріжжі обчистили новозбудований універмаг «Україна»